 Днями про здобутки та інновації в дошкільній галузі, а також про нові виклики розповіла начальник відділу дошкільної освіти Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Тамара Панасюк.
Читайте також: Хто фінансуватиме сільські ДНЗ і НВК? Нарада в МОН
– Як і кожного року – чи то навчального, чи календарного, – в дошкільній освіті є багато хорошого, сприятливого для розвитку дітей. Насамперед треба відзначити початок упровадження інклюзивної освіти. Після внесення у 2014 році змін до Закону України «Про дошкільну освіту» щодо інклюзивної освіти було прийнято низку документів. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів затверджено Порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах. Також було прийнято зміни до постанов Кабінету Міністрів, якими встановлено перелік педагогічних посад – до нього внесено посаду «асистент вихователя інклюзивної групи у дошкільному навчальному закладі». Уже розроблено проект змін до типового штатного розпису, до якого також внесено цю посаду, – цей документ перебуває на погодженні в Міністерстві соціальної політики (погодження вже надано) та в Міністерстві фінансів: затримка, як завжди, виникає через брак коштів. Також внесено зміни до Класифікатора професій – від Мінсоцполітики ми вже навіть отримали код нової професії. Зараз працюємо над проектом інструктивно-методичного листа щодо впровадження інклюзивної освіти в ДНЗ. Думаю, він стане путівником для відкриття інклюзивних груп та організації навчально-виховної роботи, розроблення індивідуальних програм супроводу дитини з особливими освітніми потребами тощо, – розповідає Тамара Вікторівна.
– Зазвичай напередодні нового навчального року видається лист Міністерства освіти і науки із загальними інструктивно-методичними рекомендаціями…
Читайте також: Педагог має бачити у дитині особистість, – МОН щодо підготовки фахівців-дошкільників
– Цього року лист МОН «Щодо організації освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році» було розіслано до департаментів та управлінь освіти ще в червні. У ньому наголошується, що педагогічний колектив дошкільного навчального закладу має право самостійно обирати напрям діяльності ДНЗ та освітні програми для повнішої реалізації інваріантного та варіативного змісту дошкільної освіти. В будь-якому разі основним завданням має бути забезпечення якості дошкільної освіти. Рекомендовані навчальні програми та навчальна література містяться в Переліку навчальної літератури, розміщеному на сайті міністерства, також нами було направлено до управлінь освіти лист про перелік програм і посібників, що можуть використовуватися в ДНЗ. А на сьогодні пропонується широкий вибір програм розвитку дитини: «Впевнений старт», «Соняшник», «Дитина», «Я у світі» (нова редакція), «Дитина в дошкільні роки», «Стежина», «Українське дошкілля», «Оберіг» та інші програми, зокрема спеціальні, для дітей з особливими освітніми потребами тощо. З усього обсягу педагогічні колективи мають право обрати ту програму, яка їм ближча. Обирають колективи і напрями діяльності. Найчастіше, якщо матеріально-технічна база дає таку можливість, заклади обирають здоров’язбережувальні технології.
– До речі, про здоров’язбережувальні технології: дослідження стану здоров’я випускників дитячих садків показують сумну картину різноманітних захворювань і невисокий рівень фізичного розвитку – чи беруться ці дані до уваги?
– Звісно! Сьогодні дуже високими є запити батьків: вони прагнуть, щоб дошкільник умів читати, писати і рахувати, вчив англійську мову і табличку множення. Зважаючи на це, Міністерство освіти видало наказ «Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину в дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності». Додаткових освітніх послуг сьогодні нині багато, але дитину не можна навантажувати за рахунок прогулянки або часу, відведеного на відпочинок. Тому спільно з Міністерством охорони здоров’я встановили гранично допустиме навантаження для кожної вікової групи.
– Після досягнення дитиною п’ятирічного віку батьки починають цілеспрямовано готувати її до школи. Навчати письма і читання в садочку не повинні, та й не мають права. Але батьки надолужують це завдяки спеціальним заняттям – адже при вступі до школи треба пройти тестування. Чи буде враховано ці реалії?
– На жаль, попри всі заборони міністерства, усі видані накази й листи щодо заборони проведення іспитів – інакше не назвеш – при вступі до першого класу, практика показує, що така робота триває. Мабуть, вирішальну роль відіграє людський чинник… Упродовж двох останніх років велика увага приділялася наступності між дошкільною та початковою ланкою. Програми розвитку дітей у ДНЗ дійсно не передбачають навчання дітей читанню і письму, Базовий компонент дошкільної освіти як Державний стандарт не містить таких вимог. Навчання читанню і письму передбачене програмою початкової школи, а в дитячому садочку можуть подаватися лише елементи грамоти, проводиться підготовка руки до письма. І не більше! Вчителі стверджують: простіше в першому класі вчити, ніж перенавчати.
– Зараз гаряче обговорюється оптимізація шкільної мережі та вплив децентралізації на освіту – чи стосується це дошкілля?
– Про оптимізацію мережі дошкільних навчальних закладів не йдеться: за оперативними даними, станом на 1 вересня 2015 року в черзі – понад 116 тисяч дітей. Проблема в іншому: відповідно до Бюджетного кодексу освітня субвенція не поширюється на галузь дошкільної освіти – вона стосується лише загальноосвітніх навчальних закладів. Звісно, це не сприяло цьогорічному розвитку мережі. Зрозуміло, що Міністерство фінансів шукає способи заощадження, але економити на «майбутньому» – дітях – не можна!
– У пригоді стали б приватні дитсадки, але їхньому функціонуванню перешкоджають Державні санітарні норми та правила, які, по суті, майже не змінилися від… 1985 року.
– У 2013 році було видано наказ Міністерства охорони здоров’я, яким затверджено Державні санітарні норми та правила «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей». 10 жовтня 2013 року вони набули чинності – але незабаром їх дію було призупинено на рік, для доопрацювання. Мали бути спрощені вимоги – зокрема і до приватних закладів у пристосованих приміщеннях, а не лише побудованих за типовими проектами. Але, на жаль, спрощення цих норм не відбулося – попри те, що Міністерством освіти і науки направлялися численні листи, в яких наголошувалося: такі норми та правила значно ускладнюють розширення мережі ДНЗ. Державні санітарні норми та правила є чинним майже рік – з 10 жовтня 2014-го. Сьогодні працює чергова робоча група, до неї увійшли представники громадських організацій та приватних навчальних закладів. Було розроблено Регламент санітарних правил і нормативів облаштування і утримання ДНЗ, зокрема тих, що розміщуються в житлових приміщеннях або на базі інших навчальних закладів. Цей документ має замінити Державні санітарні норми та правила 2013 року, що не враховують вимог сьогодення. Він може набути чинності, якщо буде видано відповідний наказ Міністерства охорони здоров’я, що отримає погодження в Міністерстві юстиції.
– Кілька місяців тому було затверджено Концепцію національно-патріотичного виховання, та й до цього патріотичних і слів, і справ – приміром, у школах, – відчутно побільшало. Чи докотилася патріотична хвиля до дитсадків?
– Ще до ухвалення цієї концепції міністерством було ініційоване проведення Всеукраїнського фестивалю-огляду матеріалів із патріотичного виховання «Україна – рідний край». Лауреатів цьогорічного – першого – огляду буде відзначено під час проведення Всеукраїнського дня дошкілля. Матеріали на освітній портал «Педагогічна преса» почали надходити у квітні, свої голоси за різні заклади віддали понад 30 тисяч респондентів з різних куточків України. У фестивалі-огляді взяли участь 544 дитсадки. А взагалі – в усіх програмах розвитку дітей дошкільного віку, в усіх освітніх лініях присутнє патріотичне виховання. Минулого року було розроблено і затверджено програму «Оберіг» для дітей раннього віку – вона побудована на виховних традиціях українського народу. Виховні «цікавинки» українців є і в цій програмі, і в багатьох інших.
– Ми говоримо про оновлення програм, запровадження нових технологій – а чи проходить відповідна підготовка педагогів дошкілля?
– Звісно – у навчальних планах і програмах вищих навчальних закладів України протягом останніх двох років з’явилося багато змін. Насамперед щодо забезпечення якості дошкільної освіти, це – пріоритет на 2015/2016 навчальний рік, так само, як розвиток мережі ДНЗ різних типів і форм власності та впровадження інклюзії. До речі, частина змін пов’язана саме з поширенням інклюзивної освіти: при підготовці фахівців треба зважати на той факт, що раніше в наших дитячих садках у групах загального розвитку не було дітей з особливими освітніми потребами. А нині потрібна психологічна підготовка всіх фахівців: не лише вчителів-дефектологів, а й вихователів, які працюватимуть в інклюзивних групах, фахівців для роботи з батьками. Крім того, при підготовці (і перепідготовці) вихователів враховується використання інформаційно-комунікаційних технологій у дошкільних закладах: час не стоїть на місці, з цього питання діти подекуди знають більше, ніж вихователі. Але і в 50, і в 60 років фахівець повинен знати відповідь на запитання вихованця.
– Тамаро Вікторівно, зараз більшість поглядів спрямовані на захід, вища освіта і навіть середня школа додивляються до іноземного досвіду. Дошкільна освіта, напевно, більш консервативна – але все ж: чи можемо ми щось запозичувати?
– Відповім словами Тараса Шевченка: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Звісно, ми вивчаємо досвід європейських та інших країн, у багатьох дошкільних закладах використовуються елементи методик Штайнера, Монтессорі, Домана та інших відомих педагогів. Підписано багато угод про співпрацю, цікавимося досвідом польських, литовських колег… Але й досвід українських навчальних закладів вивчається та застосовується за кордоном. Скажу так: за умови достатнього фінансування наші освітні технології в дошкільній освіті даватимуть найкращі результати. У багатьох країнах світу фінансування цієї галузі є пріоритетним – чого, на жаль, не можна сказати про нас. Належне фінансування – це єдине, чого хотілося б побажати.
Валентина СОРОКА, «Освіта України»
|